Рішення по справі Атаманюк О.О. до Держави російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внасідок збройної агресії рф проти України

                                                                                    Єдиний унікальний номер  341/872/25

                                                                                     Номер провадження 2/341/539/25   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року                                                                         м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді – Васильцової Г.А.

за участю секретаря – Габлей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Галич цивільну справу за позовною заявою Атаманюк Олексія Олексійовича до Держави Російської Федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України,

       В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить: стягнути з РФ в особі представницького органу Міністерства юстиції РФ на користь Атаманюк М.О. відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн, що є еквівалентом 120 369 доларам США 68 центам за офіційним курсом Національного Банку України станом на 13.05.2025 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. 26 лютого 2022 року, його син – Атаманюк М.О. був призваний на військову службу 2 відділом Івано-Франківського РТЦК та СП Івано-Франківської області. Проте, 04 вересня 2023 року, Атаманюк М.О. загинув в населеному пункті Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області від розтрощення тіла в результаті бойових дій під час виконання ним обов’язків військової служби, пов’язаних із військовими діями та захистом Батьківщини. Позивач вказує, що між діями відповідача – вчиненням акту збройної агресії проти України, що призвело до загибелі його сина та моральною шкодою, яку він поніс, існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. Оскільки через військові дії відповідача, він втратив дуже близьку людину, сина, з яким його пов’язували глибокі емоційні стосунки. Втрата сина є незворотною та довічною, що спричинило йому стійкі психоемоційні наслідки, він зазнав глибоких душевних страждань, відчуває постійний емоційний біль, почуття втрати, порушення соціальних зав’язків та погіршення психологічного стану. Смерть сина зумовила незворотні зміни у його житті, зокрема, втрату опори, моральної підтримки, сімейного тепла. Враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, істотних порушень конституційних прав, умисного характеру дій РФ, вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 120 369 доларів США 68 центів за офіційним курсом НБУ України станом на 13.05.2025 року.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2025 року відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, в матеріалах справи наявне клопотання від представника позивача – адвоката Белей О.Б. про розгляд справи за їх відсутності, підтримують заявлені вимоги в повному обсязі, просять позов задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з¢явився, відповідно до ст. 128 ЦПК України  належним чином був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що Атаманюк О.О. є батьком Атаманюк М.О., що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.16/.

Відповідно до довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію РФ проти України від 20.12.2023 року за № 8542, сержант Атаманюк М.О. в період з 28.01.2023 по 27.04.2023, з 26.07.2023 по 04.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію РФ проти України /а.с.20/.

Згідно довідки від 19.06.2024 року за № 2662, сержант Атаманюк М.О. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію РФ проти України, перебуваючи в с. Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області /а.с.27/.

04 вересня 2023 року в селі Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області, Атаманюк М.О. помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с.18/.

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 5670 від 11 вересня 2023 року, причиною смерті Атаманюк М.О. є розтрощення тіла /зворотній бік а.с. 17/.

Як вбачається із акту спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 04.09.2023 року о 17 год.00 хв., комісія, призначена наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 04.09.2023 року № 511 та наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 20.11.2023 № 637 встановили, що до даного випадку призвели дії інших осіб внаслідок військових дій від інших вибухів та уламків. Нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків Атаманюк М.О. /а.с. 21-23/.

Згідно акту № 540/23/3028 від 16.01.2024 року про нещасний випадок (у томи числі поранення) затвердженого начальником Західного територіального управління Національної гвардії України, бригадним генералом О. Буравковим, нещасний випадок (поранення) з сержантом Атаманюком М.О. стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків /а.с. 24-25/.

Відповідно до постанови виданої ДУ «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Вінницькій області» від 01.05.2024 року за № 123 /а.с.26/ травма, яка призвела до смерті Атаманюка М.О. 04.09.2023 року, пов’язана із захистом Батьківщини. Діагноз та постанова медичної (військо-лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва): Розтрощення тіла (04.09.2023).

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Доказами згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори укладені між Україною та Росією, в т.ч. про українсько-російський державний кордон, РФ вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статті 2 Статуту ООН.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

Починаючи з 2014 року, РФ чинить збройну агресію проти України.

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення РФ на території України, у зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на підставі Указів Президента України неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти Росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що Російська Федерація має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) з огляду на те, що починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України, то у категорії справ про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю, завданої внаслідок збройної агресії РФ на території України, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

Вирішуючи вимоги позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ВС звертає увагу, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ВС звертає увагу, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд зауважує, що в результаті збройної агресії РФ проти України, позивач зазнав моральних страждань. Завдана моральна шкода обумовлена зокрема втратою сина. Смерть рідної людини - є не відновлюваною втратою, та беззаперечно тягне за собою вимушені негативні зміни у житті позивача. Моральна шкода виявилась у погіршенні емоційного, психологічного та матеріального стану та продовжує йому завдавати чималих моральних страждань.

При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на мету інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд вважає беззаперечним факт того, що позивачу внаслідок збройної агресії РФ проти України завдано моральної шкоди в зв`язку зі смертю сина Атаманюк М.О. Через втрату сина позивач зазнав і продовжує зазнавати невгамовного душевного болю і моральних страждань, а тому суд дійшов висновку, що справедливою сумою компенсації його моральних страждань буде 5 000 000,00 грн.

Зважаючи на те, що позивач згідно приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду цим позовом, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Атаманюк Олексія Олексійовича до Держави Російської Федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України – задовольнити.

Стягнути з Держави Російська Федерація (місцезнаходження: вул. Житня, будинок 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація) на користь Атаманюк Олексія Олексійовича (24.03.1945 року народження, РНОКПП ---------, адреса проживання: 77125, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Кінашів, вул. Груші, буд. 26) відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000 (п’ять мільйонів гривень 00 копійок), що є еквівалентом 120 369 доларам США 68 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.05.2025.

Стягнути з Держави Російська Федерація (місцезнаходження: вул. Житня, будинок 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація) на користь Держави Україна судовий збір у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Дата складення рішення суду 17.07.2025 року.