Рішення ЄСПЛ стосовно застосування домашнього насильства в Україні та інших країнах

Останнім часом питанню домашнього насильства приділяється значна увага. Кожного року зростає кількість кримінальних проваджень за даним фактом, а проблема домашнього насильства є предметом активного обговорення на міжнародному рівні. В той же час, незважаючи на актуальність та необхідність впровадження відповідних заходів з протидії домашньому насильству, Україна до цього часу не ратифікувала Стамбульську Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка була підписана, між іншим, ще 10 років тому.

Зважаючи на те що, тема насильства наразі «на слуху», українці, окрім звернення до правоохоронних та судових органів, почали частіше звертатися до Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») задля захисту своїх прав. У минулому році ЄСПЛ виніс перше рішення проти України - «Левчук проти України» щодо домашнього насильства, про яке мова бути йти нижче.

Звернення до правоохоронних органів: спосіб захисту чи засіб маніпуляції

Хотілося б зауважити, що звернення до правоохоронних органів та суду використовується не тільки як механізм захисту, коли дійсно має місце застосування фізичного та/або психологічного насильства, але й як засіб для маніпуляції. На практиці трапляються випадки, коли жінки з метою маніпулювання та негативного впливу на імідж чоловіка, його бізнес звертаються із заявою до правоохоронних органів про вчинення чоловіком кримінального правопорушення - домашнього насильства

Наведу один приклад. Жінка після розлучення з чоловіком, маючи певний фінансовий інтерес до його майна та бізнесу, після неодноразових сварок пригрозила залишити чоловіка «ні з чим». Реалізуючи свій задум, вона звернулася до поліції із заявою про застосування до неї домашнього насильства, надавши всі необхідні медичні довідки, що начебто підтверджували заподіяння їй тілесних ушкоджень. Після того, як в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань було внесено інформацію про вчинення кримінального правопорушення, жінка не очікувала, що згодом її «схема» буде розкрита. Не дивлячись на те, що у таких справах правоохоронні органи зазвичай неохоче здійснюють досудове розслідування, саме у цій конкретній справі слідчі розпочали активні слідчі дії. В ході розслідування з'ясувалося, що чоловік на той період часу взагалі був у відрядженні за кордоном, про що є відповідні докази.

Дана історія закінчилася, однак є прикладом того, як використовуються різні маніпуляції, вдаючись до обману, з метою переслідування своїх корисливих цілей.

Перше рішення ЄСПЛ щодо України у справі про застосування домашнього насильства («Левчук проти України» від 03.09.2020 р.)

Рішення «Левчук проти України» від 30.09.2020 р. стало першим рішенням ЄСПЛ, що було прийнято у справі щодо домашнього насильства.

Заявниця, п. Левчук, народила трійню та отримала соціальне житло. З часом її чоловік почав зловживати спиртними напоями та застосовувати до неї фізичне насильство. Пані Левчук та її чоловік розлучилися, однак навіть після розірвання шлюбу чоловік продовжував проживати разом із Заявницею та дітьми в одній квартирі.

Оскільки насильство продовжувалося, п. Левчук неодноразово зверталася до поліції, однак звернення не мали жодного результату - чоловік п. Левчук до кримінальної відповідальності не притягувався.

Отримавши опіку над дітьми, Заявниця намагалася виселити колишнього чоловіка із соціального житла за порушення ним правил співжиття, оскільки проживання в одній квартирі було неможливим. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, проте апеляційна інстанція таке рішення скасувала та відмовила у задоволенні позову. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що п. Левчук не довела обставин систематичного порушення правил співжиття колишнім чоловіком. Касаційна інстанція залишила рішення суду апеляційної інстанції в силі.

Не отримавши захисту своїх прав на національному рівні, п. Левчук звернулася до ЄСПЛ та скаржилася на те, що українські суди занадто формально підійшли до її справи, оскільки склалося враження, що взагалі такі особи, як її колишній чоловік, можуть безкарно чинити насильство.

Розглянувши справу, ЄСПЛ встановив факт порушення Україною права Заявниці на повагу до приватного життя та зазначив, що національні органи мали дослідити ступінь тяжкості ситуації з метою належного її врегулювання. Також ЄСПЛ звернув увагу на те, що дійсно у даній справі було отримано соціальне житло у зв'язку з народженням трійні, проте після розлучення лише матір отримала опіку над дітьми. В той час, як батько не сплачував аліменти та був емоційно відсторонений від дітей.

В результаті ЄСПЛ присудив п. Левчук моральну сатисфакцію у розмірі 4500 ЄВРО та 1150 ЄВРО судових витрат.

Прийняття рішення ЄСПЛ у справі п. Левчук послужило підставою для перегляду її справи на національному рівні Великою Палатою Верховного Суду, яка 27 квітня 2021 року прийняла постанову про часткове задоволення заяви (з урахуванням висновків ЄСПЛ) та направила справу до апеляційної інстанції для виправлення недоліків оцінки фактичних обставин даної справи.

На сьогоднішній день справа п. Левчук ще не розглянута судом апеляційної інстанції.

Вказана вище справа є яскравим прикладом того, що судам необхідно враховувати всі фактичні обставини справи, щоб не допускати порушення прав, в тому числі жінок, у зв'язку із застосуванням фізичного чи психологічного насильства. Зі свого боку жінки мають будь-що захищати свої права і права своїх дітей та займати проактивну позицію в такому непростому питанні.

Прес-служба суду

Джерело: Ліга.Закон