Відшкодування моральної шкоди: роз'яснення Мін'юсту

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

 Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як відшкодовується?

 Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

 Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

 Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

 Про порядок відшкодування та осіб, які зобов'язані це зробити

 Цьому питанню присвячені статті 1167 та 1168 Цивільного кодексу. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК.

 Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

 Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

 Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що моральна шкода відшкодовується у майновий спосіб. Однак не варто забувати про вже згадану статтю 23 Цивільного кодексу України, яка допускає відшкодування такої шкоди ще й шляхом вчинення дій немайнового характеру, таких як спростування недостовірної інформації, публічне вибачення тощо. Вибір способу відшкодування шкоди належить позивачу, адже саме він у поданій ним позовній заяві прохає суд застосувати той чи інший спосіб захисту його порушеного права.

 Розмір відшкодування моральної шкоди

 Практикою вироблений принцип прохати у позовній заяві про максимальний, на переконання позивача, розмір відшкодування шкоди, який в ході судового розгляду буде співставлятися із обставинами справи, піддаватися аналізу і в кінцевому результаті буде визнаний у судовому рішенні обґрунтованим повністю чи в його частині, або ж взагалі визнаний безпідставним.

 Все більшого поширення в практичній діяльності набуває проведення судово-психологічної експертизи, висновком якої підтверджується психологічний стан особи, наявність чи відсутність у неї переживань, страждань, особливостей сприйняття певної події тощо. Цей доказ не є переважним, але у сукупності із показаннями свідків, письмовими та електронними доказами (документами, відео, аудіозаписами тощо) підтверджує чи спростовує обставини, які становлять предмет доказування.

 Не варто забувати і про обставини, які підлягають доказуванню, серед яких вагомими є факт вчинення протиправних дії чи бездіяльності, факт наявності її наслідків у вигляді шкоди, що завдається немайновим правам, свободам, законним інтересам особи, наявність причинного зв'язку між діянням та його наслідками і наявність вини.

 Для здобуття позитивного результату у ході судового розгляду необхідно, щоб усі ці обставини були підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які необхідно збирати із урахуванням конкретних обставин справи та особливостей процесуального інтересу особи.

Джерело: ЛІГА:ЗАКОН

Прес-служба суду.